Область застосування мікропроцесорної техніки. Побутова техніка; ПК які використовуються в побуті, наукових дослідженнях, на виробництві та інших сферах; Системи управління технологічними процесами; Інформаційно вимірювальна техніка; Технічні системи загального призначення (військова техніка, авіція, бортрві комп’ютери). Системи зв’язку. Елементною базою мікроароцесорних систем є н/п пристрої. Основні властивості. Програмованість мікропроцесора; Малі габарити; Ціна; Надійність. Класифікація мікропроцесорів. Універсальність програмованого процесу для ЕОМ. Високоінтегрованість однокристального мікропроцесора для систем обробки та керувань; Однокристальні мікро-ЕОМ , використовується для проектування вбудованих мікропроцесорних систем; Сигнальні процесори; Мультимедійні; Трансп’ютери; Нейропроцесори. характеристики Основні характеристики мікропроцесорів. Відповідність характеристик мікропроцесорів для реалізації функціональних можливостей мікропроцесорних систем; Конструеторсько-технологічні характеристики: а) пристрої для лабораторної експлуатації (0 – +70С) б) індустріальний варіант (-40 – +70С) в) військовий варіант (-55 – +85С) г) автомобільний (-55 – +125С) Ееономічні параметри. Основні технічні характеристики мікропроцесорних систем. Внутрішня структура процесора, яка відображає основні функції вузлів мікропроцесора; Робоча частота ядра (max, min, номінальна); Розрядність мікропроцесора; Напруга живлення; Програмна модель (відображає характеристики засобів які доступні програмісту для розробки програмного забеспечення): структура пам’яті (програмна пам’ять, пам’ять користувача, оперативна пам’ять даних, адресний простір); програмнодоступні регістри ядра та переферії комп’ютера; характеристика системи команд. Програмна модель міеропроцесора. Програмна модель – це засоби які представлені програмісту для реалізації програм. Структура адресного простору різних процесорів є різною. (Для прикладу наведемо програмну модель процесора Intel) OF – переповнення розрядної сітки; DF – визначає напрям обробки ланцюжків даних; IF – дозвіл переривання (цей біт дозволяє або забороняє масковані переривання які поступають по лініях INT); TF – признак покрокового режиму виконання команди (TF=’1’ – після виконання кожної команди відбувається переривання на трасування програми); SF – біт знаку; ZF – признак нуля; AF – перенос із тетради при виконанні операцій десяткової арифметики; PF – признак парності (встановлюється при парній кількості ‘1’ в байті); CF – перенос із старшого розряду. Одержання фізичної адреси. SFR – спеціальні функціональні регістри (це група регістрів які задають відповідні режими функціонування ядра).